Ты душу мою в нераскрытых ладонях неси,
От ветра бездомного спрячь ее тонкие крылья!
Не дай ей разбиться стеклянным осколком слезы,
Укрой от печали дождя и забвения пыли!
Сияние звёзд пусть осветит её купола,
Прозрачные краски луны
Пусть раскрасят души моей новые грани.
Защитой ей будут твои обереги-слова,
Опорой послужат любовь и твоё понимание.
Услышишь тогда в перезвоне хрустальном капель,
Почувствуешь солнечных зайчиков тёплые руки,
Увидишь,как в песне рождается радостно день,
Как празднично жизнь наполняют волшебные звуки!
И нежности яркий букет бескорыстно даря,
Бокалы любви чуть наполню прохладою мяты.
Тогда, обходя стороною измены моря,
Не потеряешь случайно меня ты...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
