Я стріла Каїна і Авеля – вві сні.
Вони ще грали в киці-баби на осонні,
Лементували, пізнавали смак борні.
Під перегуд росло каміння – на жертовник.
Ботей пухких овець тік за хитку лозу,
Чорнильних кипарисів ряд, гігантські мушлі.
Скидалася гірська місцевість на Гурзуф.
А я – вагітна – йшла по виноград і груші...
Сховати б Авеля в мережаний рукав
І понести у благодать повз ранні смокви!
Сумирний менший брат за валуном зібгавсь,
А Каїн лоба морщив, поспішав на лови.
І підняла я очі до важких небес.
І не побачила рокованого вбивства…
Невже у тому сновигань єдиний сенс,
Щоб від безсилля сотворяти плач-молитву?
Я знала Каїна: минав піском… убрід…
Він лунко хихотів, не прагнув слави, оргій.
У рань гойднувся в лоні довгожданий плід –
Від рос липневих, під густий чаїний стогін.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Чему поклоняешься? - Сергей Сгибнев Стиль изложения и манера письма, безусловно, покажутся непривычными и, возможно, не вдруг постигается смысл написанного. Но наберитесь терпения. И как после восхождения на высокую гору, открываются неописуемые красоты горной страны, так и по прочтении Послания, дошедшего до нас из глубины веков, откроются нам невыразимые высоты и глубины мудрости. То самой Мудрости, что "была при Нем художницею, и была радостью всякий день, веселясь пред лицем Его во все время" (Прит.8:30).
А по окончании прочтения, обратите внимание на дату написания....
И задумайтесь...
С Богом!!!
